Перлина українької природи: Арабатська стрілка - найкраще місце для загартування дітей!

      Коса Арабатская стрелка, или по простому «Арабатка» — уникальное природное явление, созданное силой моря несколько тысячелетий тому назад. 
Морская коса представляет собой вытянутую часть суши длиной около ста километров и шириной от двухсот метров до восьми километров. По одной из версий ученых Арабатская коса образовалась из мелких частиц принесенных волнами к берегам Крымского полуострова. В течении нескольких тысячелетий частички оседали на дне, пока не сформировалась коса. Поэтому и состоит она в основном из ракушечного материала.           Арабатская стрелка отделяет Сивашский залив от Азовского моря. Сиваш представляет собой небольшой природный бассейн с очень соленой водой и лечебными грязями, почти полностью отрезанный от Азовского моря. Только на севере Арабатской косы, через Генический пролив Сиваш имеет соединение с Азовским морем.

   Почти вдоль всей Арабатской стрелки (со стороны Азова) протянулись песчаные пляжи, которые пользуются у людей с заболеваниями опорно-двигательного аппарата и прекрасно подходят для отдыха семьям с маленькими детьми. Благодаря маленькой глубине Азовского моря вода хорошо прогревается и купаться здесь можно уже в середине мая. Также кроме залежей целебных грязей в Сиваше, на Арабатской стрелке расположен горячий источник и соленное озеро по своим свойствам не уступающее Мертвому морю в Израиле.

На Арабатской косе находится несколько населенных пунктов: Счастливцево, Геническая Горка,  Стрелковое. Здесь нет модных бутиков и ресторанов, ночных клубов и пятизвездочных отелей. Но есть чистейшийцелебный воздух, теплое неглубокое море, соленые озера, насыщенный минералами Сиваш - все, что необходимо для оздоровления детей.

 Арабатская стрелка — это тихое спокойное побережье, которое подойдет для тех, кто хочет спокойного семейного отдыха с детьми.

Зростаємо дужими!

    
 

Загартовування - це система гігієнічних заходів, спрямованих на підвищення стійкості організму до несприятливих впливів різних метеорологічних факторів (холоду, тепла, сонячної радіації, зниженого атмосферного тиску). Загартовування організму - потужний оздоровчий засіб - важливий і необхідний елемент здорового способу життя людини. Встановлено, що систематичне загартовування знижує ймовірність простудних захворювань в 4 рази, і навіть виключає їх виникнення.
     Загартовування має загальнозміцнюючу дію на організм, підвищує тонус центральної нервової системи, покращує кровообіг, нормалізує обмін речовин, підвищує адаптивність організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища, сприяє активізації розумової та фізичної працездатності. При багаторазовому впливі специфічних подразників під впливом нервової регуляції в організмі утворюються певні функціональні системи, що забезпечують пристосувальний ефект.

    Наближається найтепліша і для багатьох, мабуть, найулюбленіша пора року, пора відпусток та канікул. Цей час можна провести не тільки із задоволенням, але і з користю. Це найкращий час для початку оздоровлення, в тому числі і загартування. Усі чули про загартування та користь від нього. Успіх у цій справі залежить від наполегливості та дотримання усіх правил, тому і поговоримо про це детальніше.
Загальними є правильний режим дня, раціональне харчування, відповідний одяг, температурний та повітряний режим приміщення. Як практикуючий лікар, можу сказати, що не усі сім’ї приділяють належну увагу дот0риманню режиму. Існують випадки, коли батьки виражаючи любов до дитині, не відмовляють їй ні в чому, а саме: дозволяють понад норму дивитись телевізор, дають багато солодощів, нехтують денним сном, мало часу проводять на свіжому повітрі з нею. Все це негативно позначається на не зміцненому дитячому організмі, спричиняє розлад функцій всіх його органів і систем, зокрема і захисних механізмів.
 
    До спеціальних гартувальних заходів належать дозовані сонячні ванни, повітряні та водні процедури. Фізіологічна сутність загартування полягає у тренуванні та вдосконаленні терморегуляторних механізмів організму. При цьому досягається висока злагодженість процесів теплопродукції і тепловіддачі, які забезпечують адекватне пристосування організму до чинників оточуючого середовища.
Виникає питання, як правильно загартувати дитину? Існує низка нехитрих правил, дотримуючись яких можна досягти мети. Вони полягають у тому, що:
1. Загартування необхідно починати тоді, коли дитина здорова.
2.У разі вибору методу загартування враховувати вік та індивідуальні особливості дитини.
3. Подовжувати тривалість процедур треба поступово
4. Загартування проводити, якщо в дитини добрий настрій.
5. Відновлювати заняття після перерви, якщо дозоляє лікар, треба у початкових навантаженнях.

      Рекомендується починати будь-яке загартування так, щоб виникали слабкі або середні відповідні реакції організму, які зміцнять його, а не послаблять за принципом стресу.
Найпростішій та найефективніший метод - загартування повітрям. Його можна застосовувати протягом усього року. Загартування дітей повітрям треба починати у закритому приміщенні, ліпше всього під час ранкової гімнастики. Перед процедурою приміщення потрібно добре провітрити. Перші процедури слід приймати в майці, трусах, шкарпетках, за температури повітря в кімнаті 18-20 градусів. Через 2-3 тижні лише в трусах і капцях, а надалі - тільки в трусах, босоніж. Приймати повітряні ванни на свіжому повітрі починайте в теплу пору року в тіні. Температура має бути не нижче 20-22 градусів у тиху погоду або у разі слабкого вітру. Тривалість першої повітряної ванни - 5 хвилин, з кожним днем її поступово збільшують доводячи до кількох годин.

Майстер-клас по виготовленню народної іграшки

ОНЛАЙН - анкетування батьків "Які іграшки Ви обираєте для своїх малюків"

Анкетування для батьків http://goo.gl/forms/azbhAiPG0jhttp://goo.gl/forms/azbhAiPG0j

Народна іграшка та її використання у виховному процесі.

 

Іграшка є засобом формування світосприймання. Дитина сприймає іграшку як образ предмета реального чи казкового світу, партнера, товариша. Розуміє її зовнішні особливості та інші характеристики як втілення художньої, технічної та інших видів культур. Іграшка є складовою предметно-ігрового середовища та передумовою розвитку гри. 

Дитина творчо застосовує образ іграшки у предметно-ігровому середовищі, використовує іграшку відповідно до призначення, змісту, класифікації, знає варіативні можливості використання різних іграшок, застосовує іграшку для відображення соціальних взаємин людей.

Нині, коли у світ дитячої гри впевнено і владно входить комп'ютер, комп'ютерні ігри та іграшки є чимось звичайним, як такими стали техніко-механічні іграшки, чи потрібно пропагувати або взагалі згадувати іграшки народні - архаїчні та спрощені "примітивні" за способом застосування їх у грі. Проте це риторичне запитання. Не треба бути особливо обізнаним у сучасній культурі та її тонкощах, щоб аксіоматично прийняти необхідність поширення та всілякої популяризації народної іграшки, вивчення її формообразних основ у дошкільних установах. Адже в ній - суттєвій частині фольклорно-національної культури - значно більше багатств світопізнання і світорозуміння, не говорячи вже про інформативно-генетичні багатства, ніж у найскладнішій комп'ютерній грі.

     Використання народної іграшки у вихованні сприяє прилученню дитини до духовного, естетичного, побутового досвіду народу.

Народна іграшка є насамперед явищем культури. Але основні образні, смислові, символічні чинники народної іграшки є породженням етнонаціонального середовища.

Мистецтво українського іграшкарства формує в дітей естетичні смаки, творчі здібності. Народна іграшка має не лише екологічну, а й духовну чистоту. Зроблена з любов'ю, вона розвиває кмітливість, фантазію, духовний світ дитини, дає перші професійні навички, пробуджує відчуття рідного коріння.

Виховна цінність іграшки полягає в тому, що вона сприяє формуванню самостійності, творчої діяльності дітей. Іграшка - важливий фактор психічного розвитку. Народні іграшки здавна використовують з метою естетичного, морального, розумового, фізичного виховання. Народна іграшка є засобом формування відчування естетичної краси, естетичного смаку, сенсорного сприйняття тощо. Під час гри дошкільник розвивається, пізнає світ, наслідує і засвоює соціальний досвід. Іграшка є засобом передавання культурного досвіду народу від покоління до покоління. Народна іграшка є ниточкою в руках дитини, яка з'єднує її з історією Батьківщини. Народні іграшки сприяють зміцненню в дитини світлого, оптимістичного настрою, позитивного сприйняття навколишнього світу.

 

 Щеплення Вашої  дитини - це необхідність!

    
 Ще у  давні часи, коли в Україні були пани та панщина, щеплення робили тільки панам. Прості люди та їх діти вважалися такими, що  не мають на це право.
А ви, шановні батьки, в наш час, коли у вас є змога зберегти життя та здоров"я найдорожчої людини у світі - своєї дитини,  вважаєте за непотрібне проводити вакцинацію дітей проти  страшних невиліковних хвороб.
                                      Скористайтеся  правом на вакцинацію дитини!

Не нехтуйте здоров'ям своїх дітей!

                                                   
                                                   Інформація для батьків!

Наказом МОЗ України від 16.09.2011 №595 „Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунологічних препаратів” були визначені правові основи державної політики в області імунопрофілактики інфекційних хвороб вакцинами, які включені в національний календар щеплень. Батьки несуть відповідальність за своє здоров’я та здоров’я своїх дітей. Вони приймають самостійне рішення на підставі інформації про захворювання, проти яких проводяться щеплення, про календар вакцинації, про вакцини, про поствакцинальні ускладнення, про протипоказання до щеплення. Нагадаємо, що час, коли необхідно проводити вакцинацію, визначається національним календарем щеплень.

Чому батьки бояться щеплень? Незважаючи на те, що вакцинація давно стала визнаним у всьому світі засобом профілактики інфекційних захворювань, далеко не всі батьки ставляться до вакцинації без упередження. Найбільш частими мотивами відмови від щеплень є: — переконання, що не існує ризику заразитися інфекцією, проти якої проводиться щеплення; — упевненість в тому, що є інші способи захисту від інфекцій; — думка, що краще перехворіти; — страх перед ускладненнями після щеплення; — недовіра до офіційної, "традиційної" медицини; — релігійні погляди.

Що ж таке вакцинальні реакції і якими вони бувають? Введення будь-якої з вакцин викликає у відповідь реакцію організму, яка іноді має клінічні прояви. Це так звані звичайні, або нормальні вакцинальні реакції (процеси), під якими розуміють зміни в організмі, що розвиваються з певною постійністю після введення тієї або іншої вакцини. Звичайні вакцинальні реакції бувають місцевими і загальними. Місцева нормальна реакція - ущільнення тканин, почервоніння, яке не перевищує 8 мм в діаметрі, іноді легка болісність в місці введення вакцини. Ці явища розвиваються відразу після введення препарату, як при використанні живих, так і неживих вакцин. Зустрічаються у 5-30 % щеплених дітей. Загальні нормальні реакції виявляються підвищенням температури, короткочасною інтоксикацією (її симптомами є нездужання, головний біль, порушення сну, апетиту). Загальні реакції бувають: слабкими (підвищення температури до 37,5 С, за відсутності симптомів інтоксикації); середньої сили (підвищення температури від 37,6 С до 38,5 С, помірно виражена інтоксикація); сильними (підвищення температури вище 38,6 С, виражені прояви інтоксикації).

У дітей, щеплених живими вакцинами, до нормального вакцинального процесу відносять також симптоми з боку тих органів і систем, які вражаються при відповідному інфекційному захворюванні. Наприклад, для вакцинації проти кору, крім температури і інтоксикації, можливі: кашель, нежить, кон’юнктивіт, почервоніння (гіперемія) зіву, для паротитної - збільшення привушних слинних залоз, при вакцинації проти краснухи - кашель, нежить, висипання, болі в суглобах. Всі прояви звичайного вакцинального процесу короткочасні і при введенні неживих вакцин тривають 1-3 дні, а при використанні живих - в середньому 3-5 днів. Терміни появи загальних вакцинальних реакцій у різних типів вакцин також відрізняються: для неживих вакцин - це 1-3-ій дні після імунізації (у 80-90% випадків - першу добу), для живих - з 5-6-го по 12-14-ий дні (при цьому пік проявів припадає на 8-11-ий дні після щеплення).

Важливо відзначити, що якщо вакцинована дитина захворіла, то захворювання, як правило, випадкове, таке, що співпало з проведеним щепленням за часом і не має прямого зв`язку з нею. Більшість всіх хвороб починаються з підвищення температури і інтоксикації, що в сукупності з даними про щеплення примушує батьків, а іноді і лікаря думати про поствакцинальне ускладнення, тоді як він захворів, наприклад, ГРВІ (гостра респіраторна вірусна інфекція). Це призводить до того, що не здійснюється своєчасна діагностика захворювання і не починається відповідна терапія. Тому, якщо щеплена дитина захворіла, в першу чергу необхідно викликати лікаря і вирішити питання про те, що це - захворювання або ускладнення, пов`язане з щепленням. При появі поствакцинальних ускладнень лікування направлене на усунення симптомів: при надмірно сильних реакціях застосовуються жарознижуючі препарати, при алергічних - протиалергічні засоби і т.д.

Протипоказань до проведення щеплень небагато. Не рекомендується вакцинація, якщо у дитини гостре захворювання або загострення хронічного захворювання. В цьому випадку щеплення проводять після одужання малюка (через 2 тижні після гострої хвороби і через місяць після загострення хронічної захворювання). Протипоказанням до вакцинації є також важка алергія на один з компонентів вакцини, важка реакція на попередню дозу вакцини. Існують також індивідуальні протипоказання до вакцин. Так, вакцину проти кашлюку (АКДП, Тетракок) не вводять особам з ураженням нервової системи, а живі вакцини (проти туберкульозу, кору, краснухи, паротиту, поліомієліту) протипоказані особам з первинним (вродженим) імунодефіцитним станом, що буває украй рідко (таких дітей одиниці).

Спеціально готувати дитину до щеплення не треба, але важливо, щоб перед вакцинацією вона була здорова і мала нормальну температуру тіла. Для дітей з алергією важливе дотримання режиму дня і режиму харчування, тобто щоб на момент вакцинації дитина не отримувала нових продуктів або продуктів, на які у неї є алергія, на неї також не повинні впливати причинні алергени, що викликають загострення хвороби (пил, пилок рослин, шерсть і т.п.). Якщо дитина у зв`язку з алергічним захворюванням отримує яке-небудь специфічне планове, курсове лікування, то щеплення проводять на фоні цієї терапії. Якщо дитина не отримує курсової терапії, то щеплення можна робити без додаткових призначень медикаментозних засобів. Дітям, схильним до гострих алергічних реакцій (кропив`янка, набряк Квінке), протиалергічні засоби призначають за декілька днів до і після щеплення. Якщо з якихось причин щеплення не зроблені в терміни, вказані в календарі, їх можна зробити пізніше в будь-якому віці. Дітям з хронічними захворюваннями, алергією, ураженням нервової системи і іншими патологіями рекомендується проведення щеплень в першу чергу, оскільки вони важче переносять інфекції, у них частіше можливі ускладнення.

Як вже було сказано, вакцинація в нашій країні здійснюється виключно на добровільній основі. Цей принцип покладає відповідальність за здоров`я малюка на його найближчих людей - батьків. Сподіваємося, що все сказане про щеплення допоможе батькам проаналізувати ситуацію і ухвалити те рішення, завдяки якому їх дитина виросте здоровою.

Календар профілактичних щеплень

Наказ МОЗ України № 551 від 11.08.2014 «Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні»

Вік	Щеплення проти
1 день		Гепатиту В 2
3-5 днів	Туберкульозу 1
1 міс.		Гепатиту В 2
2 міс.			Дифтерії, кашлюку, правця 3	Поліомієліту 4	Гемофільної інфекції 5
4 міс.			Дифтерії, кашлюку, правця 3	Поліомієліту 4	Гемофільної інфекції 5
6 міс.		Гепатиту В 2	Дифтерії, кашлюку, правця 3	Поліомієліту4
12 міс.					Гемофільної інфекції 5	Кору, краснухи, паротиту 6
18 міс.			Дифтерії, кашлюку, правця 3	Поліомієліту4
6 років			Дифтерії, правця 3	Поліомієліту4		Кору, краснухи, паротиту 6
7 років	Туберкульозу 1
14 років				Поліомієліту 4
16 років			Дифтерії, правця 3
26 років			Дифтерії, правця 3 (надалі - кожні 10 років)

1 Щепленню для профілактики туберкульозу підлягають усі новонароджені діти, що не мають до цього протипоказань. Вакцинація проводиться на 3 −5-ту добу життя дитини (не раніше 48-ї години після народження) вакциною для профілактики туберкульозу (далі − БЦЖ). Недоношених дітей  щеплюють після досягнення дитиною маси тіла ≥ 2500 г. Щеплення для профілактики туберкульозу не проводять в один день з іншими щепленнями. Діти, які не були щеплені в пологовому стаціонарі, підлягають обов’язковій вакцинації в закладах охорони здоров’я.
Дітям, яким не виповнилося два місяці, щеплення проти туберкульозу проводяться без попередньої проби Манту. Після двомісячного віку перед виконанням щеплення дитині слід провести пробу Манту. Щеплення проводиться при негативному результаті проби.
Діти, щеплені БЦЖ, у яких не сформувався рубчик, проте є достовірне підтвердження проведення щеплення, не підлягають повторній вакцинації.
Ревакцинації проти туберкульозу підлягають діти віком 7 років, не інфіковані мікобактеріями туберкульозу (МБТ) та з негативним результатом проби Манту. Ревакцинація проводиться вакциною БЦЖ.

2 Вакцинації для профілактики гепатиту В підлягають усі новонароджені. Для вакцинації дітей використовується вакцина за схемою: 0 (перша доба)–1−6 місяців життя дитини.
Якщо мати новонародженого HBsAg «–» (негативна), що документально підтверджено, вакцинацію дитини можливо розпочати протягом перших місяців життя або одночасно зі щепленням проти кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту. У разі поєднання імунізації зі щепленням проти кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту рекомендуються схеми: 2−4−6−18 місяців життя або 2−4−9 місяців життя.
Новонародженим з масою тіла < 2000 г, що народилися від HBsAg «–» (негативних) матерів, вакцинація проводиться при досягненні дитиною ваги 2000 г або при досягненні віку 1 місяць.
Якщо новонароджена дитина у тяжкому стані, то її імунізацію слід проводити після покращення стану перед випискою дитини з лікарні.
Якщо мати новонародженого HBsAg «+» (позитивна), дитині роблять щеплення за схемою: 0 (перша доба)−1−6 місяців життя дитини. Перша доза вакцини вводиться в перші 12 годин життя дитини незалежно від маси тіла. Разом з вакцинацією, але не пізніше 1-го тижня життя, в іншу ділянку тіла рекомендовано вводити специфічний імуноглобулін проти гепатиту В з розрахунку 40 МО/кг маси тіла та не менше 100 МО. Якщо маса новонародженої дитини <2000 г, то вакцинація проводиться обов’язково, але введена доза вакцини не зараховується як доза первинної імунізації; після досягнення дитиною віку 1 місяць вакцинація має бути проведена серією із трьох введень вакцин 0−1−6 (0 − дата першого введення вакцини, мінімальний інтервал між першим та другим щепленнями – 1 місяць, між другим та третім щепленнями – 5 місяців).
Якщо в матері новонародженої дитини невизначений HBsAg статус, щеплення дитини проводиться обов’язково в перші 12 годин життя з одночасним дослідженням статусу матері за HBsAg. У разі отримання позитивного результату в матері профілактика гепатиту В проводиться, як у випадку щеплення дитини, народженої від HBsAg «+» (позитивної) матері.
Не слід повторно розпочинати серію вакцинації, якщо була пропущена доза вакцини, незалежно від того, скільки часу минуло. Необхідно ввести дози вакцини, яких не вистачає, за графіком з дотриманням мінімальних інтервалів (абзац 3 глави 2 цього розділу).

3 Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку проводяться за віком: у 2 місяці (перше щеплення), у 4 місяці (друге щеплення),  у 6 місяців (третє щеплення) та у 18 місяців (четверте щеплення).
Для вакцинації дітей проти кашлюку на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (далі – АаКДП), так і з цільноклітинним (далі – АКДП) кашлюковим компонентом.
Перенесений кашлюк в анамнезі не є протипоказанням до вакцинації проти цієї хвороби.
Щеплення проти кашлюку проводиться дітям до 6 років 11 місяців 29 днів.
Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі – АДП), наступну у 16 років – анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі – АДП-М).
Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які раніше були щеплені, проводять АДП-М у віці 26 років з  подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.
Особливості вакцинації дітей проти кашлюку, дифтерії та правця, що не отримали щеплення за віком, наведено в главі 2 цього розділу.
Екстрена профілактика правця не впливає на проведення планової імунізації.

4 Вакцинація дітей для профілактики поліомієліту проводиться за віком 2 місяці, 4 місяці, 6 місяців, 18 місяців, 6 років та 14 років.
Інактивована вакцина для профілактики поліомієліту (далі – ІПВ) застосовується для перших двох щеплень, а при протипоказаннях до введення оральної поліомієлітної вакцини (далі – ОПВ) – для всіх наступних щеплень за цим Календарем.
Вакцина ОПВ застосовується для 3−6-го щеплень (щеплення за віком – 6 місяців, 18 місяців, 6 років та 14 років) за відсутності протипоказань до ОПВ.
Вакцина ІПВ може бути застосована для 3−6-го щеплень як окремо, так і в складі комбінованих вакцин.
Дітям, які перебувають у сімейному оточенні, дитячих закладах закритого типу з ВІЛ-інфікованими або з особами, яким протипоказано введення ОПВ, щеплення проводиться виключно ІПВ-вакциною.
Особливості вакцинації дітей проти поліомієліту, що не отримали щеплення за віком, наведено в главі 2 цього розділу.

5 Вакцинація дітей для профілактики інфекції, спричиненої паличкою Haemophilus influenzae типу b (далі – Hib-інфекція), може проводитись моновакцинами та комбінованими вакцинами, що містять Hib-компонент. Щеплення для профілактики Hib-інфекції слід проводити за схемою 2−4−12 місяців.
Вакцинація проводиться дітям до 4 років 11 місяців 29 днів. У старшому віці вакцинація проти Hib-інфекції проводиться лише особам з групи ризику відповідно до глави 4 цього розділу.
Особливості вакцинації для профілактики Hib-інфекції у дітей, що не отримали щеплення за віком, наведено в главі 2 цього розділу.

6 Вакцинація дітей для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи проводиться у віці 12 місяців. Друге щеплення – у віці 6 років.
Перенесене захворювання на кір, епідемічний паротит чи краснуху не є протипоказанням до щеплення. Особливості вакцинації дітей проти вказаних інфекцій з порушенням цього Календаря наведено в главі 2 цього розділу.
Особливості вакцинації осіб, старших 18 років, що не отримали щеплення за віком, наведено в розділах ІІІ та IV цього Календаря.

Формування позитивного іміджу дошкільного навчального закладу